Пористые материалы из металлических порошков (часть 2)   

   Гідростатичне або гідродинамічне пресування полягає у всебічному обтисненні рідиною металевого порошку, укладеного в металеву оболонку. Цими методами вдається одержати пористі матеріали у вигляді довгих труб, труб з денцем і фланцем з рівномірною пористістю. Звичайний тиск пресування становить 100-200 МПа. Достоїнства: одержання тонкостінних виробів і виробів більших розмірів, рівномірний розподіл пористості. Недоліки: невисока продуктивність.

   Методом мундштукового пресування виготовляють пористі труби діаметром до 100 мм і довжиною до 1 м з пористістю 50-60%. Для цієї мети підготовляють шлікер з порошку на крохмальному клейстері. Суспензію екструдірують під пресом у трубу необхідного діаметра й довжини. Після сушіння труби спікають у захисній атмосфері. Недоліком методу є необхідність введення пластифікатора й обмеженість форми.

   У промисловості використовується метод формування металевих порошків прокаткою. Цей процес складається в безперервному ущільненні порошку між обертовими валками. По порівнянню зі статичним пресуванням прокаткою можна одержати вироби більших розмірів по довжині й ширині. Крім того, потужність станів для прокатки менше потужності пресів, а продуктивність їх вище.

   Вільне засипання порошку у форму — найпростіший спосіб формування ППМ без додатка тиску. Для кращого заповнення форм порошком, усунення «аркового ефекту», а також з метою одержання ППМ із рівномірною пористістю форму напувай засипанню піддають вібрації (вручну або на вібровстряхування). Основна вимога до матеріалу форми — відсутність взаємодії з матеріалом порошку при температурі спікання. Для порошків кольорових металів застосовують сталеві або графітові форми, а для чорних металів — керамічні. Запобіганню припікання часток порошку до стінок форми сприяє їхнє покриття підходящою суспензією, наприклад, глинозему з водою й наступному сушінню. Теоретично габарити заготівель, сформованих вільним засипанням порошку у форми, не обмежені — вони визначені розмірами простору печей спікання.

   Шлікерне лиття — це формування шляхом заливання шлікера, що представляє собою однорідну концентровану суспензію порошку в рідині, у пористу форму з наступним сушінням. Як правило, шлікером наповнюють гіпсову форму, що є негативом необхідної конфігурації.

   Властивості металевих порошків звичайно визначають їхнє поводження при спіканні. Так, на спікання порошків впливають величина й форма часток порошку, стан поверхні, зміст оксидів. Температура спікання, як правило, становить 0,6-0,9 температури плавлення. Час спікання змінюється в досить широких межах (від декількох хвилин до декількох годин) і залежить від состава й щільності матеріалу, розмірів спікаємих виробів, конструкції печі й т.д.