Пористые материалы из металлических порошков   

   Властивості пористих матеріалів залежать від властивостей вихідних порошків і технологічного процесу їхнього виготовлення. Для їхнього виготовлення використовуються металеві порошки як зі сферичної, так і несферичною формою часток з розмірами від декількох до тисячі мікрометрів з різних металів і сплавів.

   По значимості й обсягам застосування пористі матеріали можна умовно розташувати в наступному порядку: бронза, нержавіюча сталь, нікель і його сплави, титан, срібло, платина, вольфрам, хром, алюміній. Виготовляються пористі матеріали також з карбідів, боридів, силіцидів і інших тугоплавких металів і з’єднань.

   Технологія виготовлення пористих металів з металевих порошків містить у собі традиційну для порошкової металургії ланцюжок операцій: формування й спікання. Методи формування підрозділяються на дві групи: з додатком і без додатка тиску. До першої групи ставляться: статичне пресування, гідростатичне або гідродинамічне пресування, мундштукове пресування й прокатка. До другого — вільне засипання порошку у форму, шлікерне лиття.

   Основні вимоги, які пред’являються до формуванню при виготовленні пористих матеріалів, пов’язані з одержанням виробів заданих форм і розмірів з необхідною пористістю й забезпеченням рівномірного або заданого розподілу пористості й відповідно проникності. Розглянемо області застосування, достоїнства й недоліки деяких технологічних процесів виготовлення пористих матеріалів з металевих порошків.

   Статичним пресуванням виготовляють пористі матеріали найпростішої форми у вигляді диска, конуса, втулки, сочевиці й т.п. Достоїнства: висока точність розмірів і більша продуктивність. Недоліки: нерівномірність проникності й обмеженість форм і розмірів.

   Для збільшення пористості й полегшення пресування важко пресуємих порошків до металевих порошків додають спеціальні наповнювачі, що задовольняють наступним вимогам: не бути гігроскопічними, не розкладатися при кімнатній температурі, не вступати в хімічну взаємодію з металевим порошком під час змішування й пресування, розкладатися при температурі меншої температури спікання, не залишати продуктів розкладання в порах заготівлі після спікання. Як наповнювач використовують полівініловий спирт, парафін, двовуглекислий амоній, чотирйоххлористий амоній і ін. Кількість наповнювача звичайно становить від 3 до 10% до маси металевого порошку.