Спекание прокатанного порошка (часть 1)
Найпростіше подавати прокатану стрічку відразу з валків у піч для спікання. Для металевих порошків у печі повинні бути відбудовна або захисна атмосфера, для неметалічних — повітря. Вакуумні печі для безперервного спікання мають багато переваг, але, на жаль, поки ще позначок підходящих конструкцій.
Якщо довжина таких печей не перевищує розумні межі, то або швидкість прокатки буде повільної, або спікання — неповним; повне закриття пор або навіть їх сфероїдизація при такому спіканні недосяжні. Важко очікувати повного закриття пор при будь-якому іншому процесі, крім тривалого спікання (за винятком дуже тонкого або дуже активного порошку). Таким чином, принаймні одна повторна прокатка й наступне спікання неминучі. У зв’язку із цим нема рації проводити перше спікання довше, ніж це необхідно для досягнення міцності стрічки, що допускає повторну прокатку. Для порошку заліза при 1200° достатня 10-секундна витримка . За такий короткий час фізична міцність зростає дуже швидко; деяка її стабільність починається лише при витримках більше 30 сек. На практиці витримки роблять більше 10 сек, щоб зменшити труднощі при повторній прокатці, обумовлені змінами температури або швидкості стрічки. Щоб уникнути цих труднощів при повторній прокатці, необхідно дуже точно контролювати не тільки час спікання, але й швидкість прокатки. Тому що для заліза досягається більше висока міцність при температурах спікання трохи нижче α—γ-перетворення, чим при 1200—1300°, дуже цікаво одержати відомості про безперервне спікання саме при цих низьких температурах. Необхідно досліджувати, чи перекриє зменшення енергетичних і експлуатаційних витрат на спікання в низькотемпературних печах втрати від меншої швидкості нагрівання в них стрічки.
Процес спікання означає більше, ніж просто підвищення щільності. При спіканні стрічок можна чекати щонайменше утворення й виділення газів, а іноді й утворення сплавів. При спіканні міді, наприклад, виділяються не тільки гази, захоплені при прокатці, але й волога вихідного порошку й пари води, що виникають за рахунок відновлення окису міді воднем. Швидкість нагрівання не повинна бути настільки високої, щоб гази, що виділяються, руйнували зразок (у цьому також додатковий зміст збереження деякої пористості стрічки).
Для заліза мають значення, крім цього, реакції навуглеродження й зневуглеродження. Деякі із цих реакцій дуже швидкі. Чи відбувається в основному навуглеродження за рахунок твердого вуглецю або за рахунок вуглецю, що надходить із газової фази, поки не встановлено.
Утворення сплавів у процесі спікання пов’язане з особливими труднощами. Наприклад, при спіканні мідно-цинкових сумішей швидкість нагрівання повинна виключати втрату цинку шляхом випару. Неповне спікання буває корисним у спеціальних випадках. Дуже тверді або тендітні сплави, наприклад, досить важко прокочувати у вигляді сплавів, але легко — у вигляді суміші порошків. Таким шляхом можна готовити аркуші з дуже тендітних (алніко, пермендур) або дуже твердих сплавів (наприклад, WC-З). Було запропоновано використовувати цей спосіб для готування стрічки для бритов.
При горизонтальному розташуванні стрічки необхідно підтримувати її по довжині. Це досягається застосуванням стрічкових або ланцюгових конвеєрів або печей з роликовим подом. Петлеподібне розташування стрічки в печі може виявитися невигідним, з огляду на практичні труднощі споруджень і експлуатації таких конструкцій.