Спекание прокатанного порошка (часть 2)   

   У багатьох випадках можна змотати стрічку в рулон і спекати її в такому виді. При невисокій швидкості прокатки, рівномірній підтримці стрічки по всій довжині й виключенні в ній напруг згортання стрічки в рулон не представляє складної проблеми. Однак спікання згорнутої сирої стрічки є нелегким завданням. Таке спікання вигідно, якщо кожний рулон важить кілька десятків кілограмів. Але якщо швидкість нагрівання не занадто висока, те власна вага рулону, безсумнівно, викличе деформацію стрічки навіть при наявності опор. Крім того, не зовсім просто нагріти такий рулон досить швидко. До того ж у більшості випадків при спіканні виникає усадка стрічки по довжині й окремі витки рулону можуть «склеюватися», якщо їх не прокласти прокладкою, що не приварюється.

   Якщо стрічку спекати безупинно слідом за прокаткою й потім знову прокатати на холоду, то досягається таким шляхом міцність дозволить згорнути стрічку в рулон і остаточно спекти її в такому виді.

   Франсен запропонував цей процес у якості промислового, уважаючи найбільш підходящими для нього печі зі штовхальником. Змащення, імовірно, викликає утруднення при повторній прокатці, якщо пористість стрічки перевищує 10%.

   Гаряча прокатка порошків, як і гаряча прокатка компактних металів, або гаряче пресування в прес-формі допускає високу швидкість деформації. У цьому випадку можна застосовувати або короткі печі, або короткий час для спікання. Гарячу прокатку можна застосовувати як безпосередньо для порошку, так і на наступних стадіях прокатки або ж у тім і іншому випадку. У кожному разі виникає проблема швидкої подачі тепла. Було запропоновано нагрівати сам порошок. Однак більші його обсяги важко рівномірно й швидко нагріти й, крім того, температура нагрівання строго обмежена через можливість спікання порошку. Нарешті, порошок повинен перебувати в захисній атмосфері аж до входу у валки. Проте, цей метод цікавий хоча б для просушки порошку, якщо не для деякого його розкислення. При прокатці порошку електролітичної міді, попередньо нагрітого до 300°, виходить стрічка на 25% товщі й на 3% щільніше, ніж без нагрівання. Було запропоновано також подавати тепло прямо у валки, але таким шляхом вдавалося вводити як у холодний, так і в підігрітий порошок дуже обмежена кількість тепла. Найбільш практичним методом є, очевидно, прокатка порошку на холоду, нагрівши до температури спікання й потім знову прокатка гарячої заготівлі. Гаряча стрічка повинна проходити через холодні валки з високою швидкістю, щоб уникнути охолодження її валками; ця швидкість повинна значно перевищувати швидкість при звичайній прокатці порошку. Неповністю спечену стрічку треба згортати в рулон і потім повторно нагрівати або ж безупинно нагрівати перед остаточною прокаткою.

   Інша можливість — гаряча прокатка стрічки безпосередньо в печі спікання зі швидкістю, не більшої, ніж швидкість її виходу з валків. Для виробництва мідної лепти у великих масштабах був запропонований «проміжний метод». Стрічку спочатку нагрівають у газовій печі з роликовим подом. Швидкість валків синхронізована зі швидкістю руху стрічки в печі. Використовується звичайний двовалковий стан, розташований за піччю, нагріта стрічка перебуває у відновній атмосфері аж до входу у валки. Відразу ж після виходу з валків стрічка попадає в камеру, де прохолоджується газом або водою, а потім намотується на барабан. Зовнішню поверхню валків нагрівають, зсередини валки прохолоджуються.

   Запропоновано прокатку сталевої стрічки й у самій печі; практично дуже важка, як здається, гаряча прокатка цинку й цинкосвинцевих сплавів описана в роботі .