Выдавливание порошковых сталей   

   Розрізняють два види видавлювання (екструзії): а) порошок змішують зі зв’язуванням або пластифікатором і видавлюють при кімнатній температурі; б) порошок видавлюють в основному без добавок при підвищених температурах.

   Така класифікація випливає з наступних міркувань: при видавлюванні металевого порошку з контейнера через очко потрібні дуже більші тиски, щоб одержати зовсім щільну заготівлю. Виробу, спресовані з порошків, дуже неміцні, якщо температура процесу істотно нижче температури спікання. Отже, виробу, приготовлені екструзією порошків при кімнатній температурі, будуть також неміцними (за винятком свинцю й інших подібних матеріалів, у яких температура спікання не набагато вище кімнатної). Фактично ці матеріали настільки тендітні, що можуть зруйнуватися, проходячи через очко, оскільки вони зовсім не здатні витримувати ні внутрішніх, ні зовнішніх напруг. Якщо навіть матеріали й не зруйнуються, вони однаково настільки неміцні, що процес, стає практично невигідним. А. С. Фіалков і   Я.С.Уманський  досліджували холодну екструзію мідного порошку; вони вважають за доцільне застосування змащення й попереднього підпресування.

   Однак із цього не треба, що холодне видавлювання зовсім не представляє інтересу; іноді воно досить корисно. Виникаючі при цьому процесі труднощів можна перебороти, застосовуючи наступні міри:

   1.  Тиск при екструзію значно знижується, якщо додавати більші кількості змащення. У цьому випадку частки порошку не випробовують значних напруг; крім того, для одержання достатньої міцності в сирому стані додають пластифікатор.

   2.  Екструзію проводять без застосування зв’язувань, але при температурах вище температури спікання металу або принаймні при температурах, що забезпечують швидке зниження внутрішніх напружень відпалом.

   Розглянемо спочатку видавлювання із застосуванням сполучні.