Выдавливание порошковых сталей с использованием сопутствующих   

   Видавлювання осмію й вольфраму із застосуванням сполучних використовувалося на ранніх стадіях виробництва ниток ламп накалювання. У якості сполучних уживали органічні речовини: цукор, сироп, палений цукор, декстрин, камедь або крохмаль. Пасту видавлювали через алмазне очко. Отриманий продукт висушували, а органічне зв’язування перед спіканням випалювали. Спечений продукт звичайно був дуже пористим. У якості тимчасових сполучних застосовувалися й ртутні амальгами..

   У патентній літературі вказується багато гарних сполучних і змащень, наприклад: алкілірована гума, колодій, нітроцелюлоза, шелак, парафін, порошкові пасти, рідке скло, нафталін і т.д. За такою технологією готовлять із карбіду вольфраму труби, фасонні вироби, свердли й т.п. великої довжини й діаметром від 0,25 мм до декількох десятків міліметрів. Тим же способом часто роблять невеликі деталі з мірним різанням екструдированої заготівлі. При виробництві виробів з карбіду варто враховувати утворення пор внаслідок випару зв’язування й вигоряння вуглецю.

   Описано метод збільшення кількості металу в суміші, що робить процес більш зручним. Це досягається попереднім пресуванням суміші порошку металу із сухим крохмалем. Спресовані бруски придатні для складського зберігання. Перед використанням бруски просочують водно-гліцериновим розчином і нагрівають для зварювання крохмалю.

   У роботі наведена фотографія виробу з карбіду після екструзії. Описано одержання дроту діаметром менше 0,2 мм із твердого сплаву з використанням 3%-вого розчину камеді (1,2 вага% у перерахуванні на тверду камедь). Суміш ретельно перемішують і видавлюють через алмазне очко, змазане нафтою. Екструзію можна проводити й у вакуумі.

   Технологію видавлювання, імовірно, можна використовувати для багатьох металів, особливо при наявності гарних сполучних, пластифікаторів і змащень. Однак дотепер цей метод не одержав належної оцінки й розвитку. Таку ж технологію, мабуть, можна використовувати й для виробництва виробів у великих масштабах (зрозуміло, при поліпшених складах зв’язувань і досить низкою вартості порошків). Готування більших гарне сформованих заготівель у цей час не викликає труднощів і може бути здійснене з малими витратами. Однак тут виникають проблеми, пов’язані з видаленням зв’язування й усадкою при спіканні. Незважаючи на це, операція холодної екструзії часто треба за попередньою обробкою, і немає підстав припускати, що цим методом не можна одержати достатню точність розмірів.

   Для просушки або випару зв’язування потрібен час, і це є головними економічними труднощами процесу. Спікання екструдированих заготівель не викличе утруднень. Важливою перевагою такого процесу є низький тиск пресування й відповідно менше зношування прес-форм і циліндрів. Прокатка подібних композицій зовсім не розглядалася, хоча представляється підбадьорюючої.